Що таке "халява"?

Що не кажіть, але звикли ми до халяви. Щоб все було, як колись. Як казав один з персонажів Павла Загребельного - “у нас все гарненько й чепурненько”. Бо на халяву. І ковбаса дешева, і в транспорті копійки платити за проїзд, і комуналка щоб, і пенсія. А те, що той транспорт обшарпаний та запльований, що в ковбасі не м’ясо, а папір туалетний, що про салямі ми лише чули, що є таке диво і як виглядала та ковбаса, а за машиною потрібно не роками — десятиліттями в черзі стояти — то таке, про те ми вже забули. От лише про халяву пам’ятаємо.

Але як може, приміром, шахтар отримувати достойну зарплатню, якщо вугілля буде дешеве? Звідки взяти гроші? Відповідь нам дати "строітєлі свєтлого будущєго" і звучить вона так: - А хай з ним всі решта поділяться. Ті ж вчителі, лікарі. От і вилазить на світ “уравніловка”, от вам і основа соціалізму з’являється. Яка, якщо на хлопський розум, то - все в один казан і поділити справедливо. От вам і халява, про яку так мріємо. Бо навіщо я буду сумлінно працювати, коли існує "уравніловка”?

І так думає кожен. На жаль. Хочемо достойно жити та ще й на халяву. А халява, як можна зрозуміти, не сумісна з нормальним життям суспільства. І не лише нашого. Де вона з’являється, загальний рівень життя падає. Бо доводиться ділити на всіх, доводиться годувати й тих, кого називають дармоїдами. А вони, як не дивно, першими до казана прибігають. Тому я й не вірю тим політикам, які проголошують, що треба все “повернути взад”. Тобто знову перейти до “уравніловки”, а як наслідок — до зубожіння. Бо так жити не можна. Ми все це вже проходили. Ми вже мали ковбасу і Жигулі.