При дорозі...

Якщо вам трапився на шляху шинок, можете бути впевнені - ви вже в Україні. Не десь там, в чужих землях, а на своїй землі, в рідному краї, з його квітучими садами і безкрайними полями, з його ставками, які наполовину заросли ряскою та з яких чути кумкання жаб, з його звичаями та легендами. І навіть якщо попереду ще довга дорога, відчуття домашнього затишку вже не покидає вас. Вже можна не поспішати, вже можна не турбуватись, що з вами трапляться якісь подорожні неприємності. Бо на вашому шляху ви неодмінно зустрінете привітних людей, які і нагодують, і напоять, і перепочити дадуть.

День добігав кінця. Перетнувши наш кордон і відчувши, що я вже в рідних краях, само собою виникло бажання десь перепочити. Сенсу продовжувати подорож на ніч не було ніякого - попереду ще вся країна зі Сходу і до Заходу, та й поспішати нікуди. Хотілось не просто промчати той шлях, а отримати насолоду від самої подорожі. Бо не кожен день маємо таку нагоду...

От що значить бути в рідних краях - вже за яких 60-70 кілометрів поряд з трасою натрапив на місце, де можна було і перепочити, і попоїсти, і машину під наглядом залишити. 

фото з сайту hotelfamily.in.ua

Не буду розповідати про сервіси, бо буде виглядати, як реклама, скажу лише, що і поїли по домашньому, і відпочили на славу. А більш за все запам'ятався вечір на маленькому балконі - спостерігати, як ховається сонце за верхівки лісу та відчувати вечірню прохолоду, пахощі густих соковитих трав, що росли на невеликій галявині - то було неперевершено!

До чого я згадав ті часи? Напевно саме тоді збагнув, що відпочивати можна мандруючи рідним краєм. Якого ми, в щоденній колотнечі, не бачимо - він пролітає повз нас, ми не звертаємо на нього уваги. А дарма...